Візитна картка

Вперше самостійною адміністративною одиницею Петриківський район став у 1923 році, а у 1963 році він був ліквідований та розділений між Царичанським та Дніпропетровським районами. За народною ініціативою 13 грудня 1991 року район було відновлено.

Район розташований у північно-західній частині Дніпропетровської області. Територіально він поділений на 3 селищних та 6 сільських рад, до складу яких входять 20 населених пунктів, у яких проживають 25,4 тис. мешканців. Площа району становить 92,8 тис. га, з них сільськогосподарських угідь – 56,0 тис. га. Район межує з містом Дніпродзержинськ, Дніпропетровським, Кобеляцьким, Царичанським, Магдалинівським районами та Полтавською областю. Омивається водами Дніпра та Дніпродзержинського водосховища. Через район тече річка Оріль, яка має притоку - річку Чаплинку.

На території сучасного Петриківського району люди поселилися в кам’яному віці. Пам’ятками більш пізніх історичних епох є скіфські кургани та козацькі могили. У часи Козаччини край входив до Протовчанської паланки війська Запорізького. Перенесення у 1772 році до петриківської слободи з Курилівки - одного із зимівників останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського – дерев’яної церкви на честь Георгія Побідоносця, деякі історики називають датою заснування Петриківки.

На території Петриківського району розташовані 375 скіфсько-козацьких курганів.

Сільське господарство є основою економічного розвитку Петриківщини. Вагомий внесок в економіку району та області роблять ЗАТ з II «Оріль – Лідер» та ТОВ Тепличний комбінат «Дніпровський».

Освітня галузь представлена 13 школами, 2 позашкільними закладами, 6 бюджетними дитячими навчальними закладами комунальної власності та ПТУ-79.

У районі працює 31 заклад культури: районний Будинок культури, 4 сільських Будинків культури, 8 сільських та селищних Будинків дозвілля, районна дитяча бібліотека, районна бібліотека для дорослих, 3 міських бібліотеки, 10 сільських бібліотек, дитяча музична школа, дитяча художня школа ім.Т.Я.Пати , районний музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва.

Петриківка пишається своїм Центром народного мистецтва „Петриківка”, створеним у 1991р. Це перше підприємство на Україні, де народні майстри з найманих працівників перетворилися на співвласників. У 2005 році на 4-му з’їзді Національної Спілки художників України прийнято рішення про присвоєння колективу центру почесного звання „національного”. Підприємство створює вироби з дерева з петриківським розписом на токарній, столярній та ручно-різьбленій основах з екологічно чистих, високоякісних матеріалів на базі древніх народних традицій регіону. Кожний майстер працює за власними задумами, має своє творче обличчя. Колектив об’єднує 40 провідних майстрів Петриківки, серед них 20 членів Національної Спілки художників України, 5 заслужених майстрів народної творчості України. Твори майстрів з успіхом експонувалися на виставках у Польщі, Канаді, Франції, Голландії, Німеччині, США, Японії, Китаї. Замовниками виробів є вищі органи державної влади, провідні банки та установи України.

Відомі митці Петриківщини: Панко Ф.С., Самарська Г. М., Соколенко В.І., Пікуш А.М., Рибак Н.М., Дека В.І.